Василий Бережной - Детектор часу (на украинском языке)
Очi пожадливо побiгли по рядках. Вступ. Загальнi положення, але як викладено! Та тут свiтогляднi, фiлософськi проблеми... Так, далi. Рани Живої Природи... Порушення екогенезу* на якiйсь уявнiй планетi.
______________ * Екогенез - змiна особливостей органiзмiв, пов'язана зi змiною середовища.
- Зачитався.... Що там таке? - наче здалеку пролунав Нiнин голос.
Нiяковiючи, вказав на титульну сторiнку:
- Монографiя...
- Твоя дисертацiя? - вихопилось у Нiни. - Нарештi... - Вона зиркнула на переборку. - Ну, як?
- Та праця грунтовна, матерiал багатий, бачиш, ось i карти, i таблицi... - Григорiй Федорович гортав сторiнки. - Але...
- А що це - "ноєсна матерiя"? - перебила Нiна.
- Очевидно, мозок. По-грецькому ноос означає, здається, розум. Але... Хiба я можу скористатися...
Нiна кинула на нього спопеляючий погляд:
- Якi ж бо ми цнотливi! Нам совiсно... Та що ти собi думаєш? Адже й ти щось тут маракував? То подякуй за допомогу та й з богом, Парасю!
- Розумiєш...
- Не будь дурнем! Набридло вже... - Нiна знову зиркнула на переборку. Вiн там?
- Нема.
- А я думала, що ви вже скiнчили експеримент. Нам запiзнюватись незручно. Та ще тепер, коли в тебе, вважай, готова дисертацiя... Де ж це вiн запропастився?
- Вiн тут, очевидно, був. Детектор ввiмкнений.
Пiшли за переборку - Григорiй Федорович ступав сягнистим кроком, за ним дружина - зовсiм нечутно, наче кiшка. Григорiй Федорович зупинився бiля пульта i, не обертаючись, сказав:
- Я, коли зайшов сюди... Розумiєш, менi здалося, наче над крiслом хитнулася тiнь, величезна тiнь з його обрисом. Тут...
Вiн сiв у крiсло, але що казав далi, Нiна не розiбрала, голос подаленiв, долинав глухо, нiби крiзь вату, а потiм i зовсiм пропав. Щось дивне дiялось i з ким самим - постать нiби оповив сизий туман, ще мить - i над крiслом хитнулася широченна тiнь, хитнулася i зникла.
Нiна не встигла навiть скрикнути, так i стояла з розкритим ротом i очима, повними страху. Щойно тут сидiв чоловiк, i ось його нема - зник, випарувався, крiсло порожнє...
А що то бiлiє на пiдлозi?
Тремтячою рукою жiнка пiдняла папiрець i злякано позадкувала вiд пульта. Бiля дверей у переборцi обернулась - на панелi спокiйно мигали зорi. Причапала до столу, де було бiльше свiтла, i знеможено опустилась на стiлець. Поклала аркушик на дисертацiю i миттю, одним поглядом увiбрала слова, написанi чiтким почерком ученого:
"Г.Ф. Шкода, що Ви спiзнились. Час не жде, я мушу транспортуватись на рiдну планету, до сусiдньої часово-просторової сiтки координат. Бережiть свою прекрасну Землю! Вимкнiть Детектор не ранiше 21-години".
Нiна довго сидiла в зацiпенiннi, в глибокiй прострацiї. "А може, вiн ще повернеться?" - стукало в скронях. Але тунель у Часi-Просторi не вiдкривався. Тодi вона взяла зелену папку i тихо вийшла з Бункера.