Василий Бережной - Повiтряна лiнза (на украинском языке)

...Через рiк Лайтi приїхала в цей же будинок вiдпочинку вже з новим чоловiком - директором великого галантерейного магазину. Сидiли за тим самим столом на верандi. Лайтi в обiд завжди поглядала в кiнець алеї, та нiчого незвичайного не помiчала. Та одного разу... на тому самому мiсцi з'явився Кирило!

Лайтi шарпнулася з-за столу, тарiлка з борщем перекинулась директоровi на колiна, той щось засичав, але вона не дослухалася - за мить уже була в кiнцi алеї.

- Де ти пропадав, шибенику?! - скрикнула, хапаючи Кирила за плечi.

Хлопець якось зачудовано озирався навколо, нiби впiзнаючи мiсцевiсть.

- Ну, кажи, де блукав? - трясла його за плечi Лайтi.

- Я... був у нашому Майбутньому, - тихо промовив хлопець.

- Де? - не второпала схвильована Лайтi. - Де ти був?

- Тут ось, поруч, у нашому Майбутньому!

I Кирило радiсно засмiявся.